1. Хвороби зубів
- Неправильний розвиток зубів
- Ненормальне стирання зубів
- . Карієс зубів
- Пульпіт
- Альвеолярний періодонтит
2. Запалення лобної пазухи
3. Запалення верхньощелепної (гайморової) пазухи
4. Механічні ушкодження рогів
5. Гематома вушної раковини і запалення вуха
1. Хвороби зубів
Зуби складаються з дентину,
вкритого емаллю і цементом, вони мають зубну порожнину, що містить пульпу, де
проходять судини і нерви. Зуби містяться в зубних альвеолах верхніх і нижніх
щелеп. Усього зубів у дорослих коней 36 (у кобил) і 40 (у жеребців), з них 12
різців, 4 ікла, 12 змінних кутніх зубів — премолярів і 12 постійних — молярів.
У великої рогатої худоби 32 зуби, з них 8 різців(тільки на нижній щелепі) і 24
кутніх зуби. У свиней 44 зуба, в тому числі 4 сильно розвинених ікла. У собак
40 зубів (буває 42), з них 12 різців, 4 ікла і 24 кутніх зуби. У
дорослої кішки 30 зубів (12 різців, 10
малих корінних, 4 ікла і 4 головних корінних).
ВІДЕОФІЛЬМ: ХВОРОБИ ЗУБІВ
Неправильний розвиток зубів
Неправильний
розвиток зубів полягає:
1) у відсутності одного або
кількох зубів (олігодонтія);
2) у наявності одного або
кількох зайвих зубів, що ростуть із зовнішньої або внутрішньої поверхні
нормальних зубів (поліодонтія);
Рис.17.1. Олігодонтія
3) у ненормальному
прорізуванні зубів, коли молочний не встигає випасти до постійного зуба,
внаслідок чого останній змушений відійти вбік;
4) у ненормальному
розміщенні різців, коли виступають різці нижньої щелепи — щучий прикус (прогенія),
спостерігається у разі природного вкорочення верхньої щелепи; прогнатія —
короповий прикус — природжене вкорочення нижньої щелепи.
Рис.17.3. Прогнатія
При ненормальному розвитку
зубів лікування рекомендується починати тільки тоді, коли зуби ушкоджують м'які
тканини рота або перешкоджають пережовуванню корму. Зводиться воно до
видалення, сколювання або спилювання зубів.
ВІДЕОФІЛЬМ: МАЛОКЛЮЗІЯ (НЕПРАВИЛЬНИЙ ПРИКУС)
Ненормальне стирання зубів
Гострі зуби спостерігаються у тварин
при відносно вузькій нижній щелепі, через що відбувається нерівномірне стирання
жувальних поверхонь кутніх зубів. Внаслідок цього зовнішній край зубів верхньої
і внутрішній край зубів нижньої щелепи стають довгими й гострими. Гострі краї
зубів верхньої щелепи ранять щічну поверхню ротової порожнини, а нижньої щелепи
— язик. У місцях ушкодження утворюються виразки. Тварини з гострими зубами
погано пережовують корм, що спричинює розлади травного каналу. Крім того,
непережований корм затримується між щокою та зубами і розкладається.
Рис.17.4. Ненормальне стирання зубів (гострі зуби)
Ножицеподібні зуби спостерігаються при
вузькій нижній щелепі; при цьому зуби стикаються не жувальними поверхнями, а
бічними. Такі зуби нагадують бранші ножиць, тому корм ними не розтирається, а
мнеться.
Східцеподібні, або драбиноподібні, зуби —
це наслідок нерівномірного стирання окремих зубів верхніх і нижніх щелеп або
відсутності кількох зубів. Такі зуби бувають у старих коней, у великої рогатої
худоби. Жувальна поверхня зубів має виступи й заглибини, або так званий
східчастий вигляд.
Пилкоподібні зуби багато в чому нагадують
драбиноподібні. При цій формі зубів конусоподібній вершині довгого зуба
відповідає заглибина на зубній поверхні протилежної щелепи.
Довгий зуб утворюється тоді, коли він
не стирається, що буває в разі відсутності або карієсного розпаду протилежного
зуба. Довгий зуб заважає пережовуванню корму, а іноді й травмує м'які тканини.
Усі різновиди ненормального
стирання зубів, поряд з механічними ушкодженнями м'яких тканин ротової
порожнини, спричинюють розлад функцій травного каналу, а слідом за цим —
прогресуюче виснаження.
Лікування.
Гострі краї зубів, якщо
вони травмують язик або щоку, спилюють зубним рашпілем. Виразки язика або щоки
періодично змазують йод-гліцерином. Довгі зуби, що перешкоджають поїданню
корму, сколюють до рівня суміжних зубів спеціальним долотом або зрізують
спеціальними зубними ножицями. При ножицеподібних зубах ваду неможливо усунути,
тварина втрачає господарську цінність і тому підлягає вибракуванню.
Карієс зубів
Карієс
зубів (caries dentis)
виявляється прогресуючим
руйнуванням твердої субстанції зуба (емалі, дентину і цементу). Реєструється у
всіх видів тварин. Досить поширений карієс у великої рогатої худоби, свиней,
собак.
Рис.17.5. Карієс ікла собаки
Етіологія повністю не з'ясована.
Причиною карієсу зубів вважають інфекцію, яка руйнує тверду субстанцію зуба
(специфічного збудника не знайдено); порушення мінерального й вітамінного
обміну. Дія на тканини зуба кислот (масляної, молочної, оцтової, мурашиної),
які накопичуються за певних умов у ротовій порожнині, також може бути причиною
карієсу. Розпад зуба при карієсі починається з зубного цементу в місцях, де він
заповнює складки емалі.
Рис.17.6. Глибокий карієс
Надалі руйнуються емаль і
дентин, внаслідок чого утворюється дупло. Карієс може розвиватися й від кореня
після пульпіту.
Розрізняють поверхневий,
середній, глибокий і тотальний карієс. При поверхневому карієсі уражується
цемент; при середньому в зубі утворюється порожнина (дупло), однак без оголення
його пульпи, а при глибокому (проникному) карієсі оголюється пульпа зуба і
розвивається пульпіт. При повному (тотальному) карієсі руйнується вся коронка зуба.
Клінічні ознаки.
Початок захворювання
залишається непоміченим. Далі він виявляється болючістю в ураженій ділянці,
іхорозним запахом з ротової порожнини, утрудненим пережовуванням корму,
повільним проковтуванням води, а іноді наявністю норицевого ходу. Нерідко
карієс зуба спричинює запалення верхньощелепної пазухи.
Рис.17.7. Металевий протез ікла
Рис.17.8. Синтетичний протез ікла
Рис.17.9. Протезування ікла
Під час огляду виявляють
нерівну поверхню, заглиблення, або дупло, заповнене кормовими масами. Колір
карієсного зуба темно-коричневий або чорний.
Прогноз здебільшого сприятливий, при прогресуючому процесі
— обережний.
Лікування. При поверхневому карієсі
після промивання ротової порожнини антисептичними розчинами місця ураження
зубів змазують насиченим розчином нітрату срібла. При глибокому і тотальному
карієсі уражений зуб після анестезії видаляють спеціальними щипцями
Пульпіт
Пульпіт (pulpitis)
— це
запалення зубної м'якоті — пульпи.
Основною причиною є
оголення пульпи при передчасному стиранні коронки, вкороченні довгого зуба,
карієсі та переломі зуба. Оголена м'якоть зуба травмується сторонніми
предметами (кормом) і швидко інфікується. В м'якоті, що міститься в твердому
каналі зуба, розвивається запалення.
Рис. 17.10. Асептичний пульпіт
при переломі зуба
Клінічні ознаки.
Гострий асептичний пульпіт
супроводжується почервонінням і набряклістю оголеної пульпи. При гнійному
пульпіті у тварини болить зуб, через що вона не приймає корм або обережно
пережовує його на одному боці щелеп. Постукування по хворому зубові викликає
захисну реакцію тварини на біль.
При гангренозному пульпіті
пульпа некротизується і в порожнині зуба міститься іхорозний ексудат. Сам зуб
набирає характерного синювато-сірого забарвлення. Тварина відмовляється від
корму, воду п'є дуже повільно.
При хронічній
гранулематозній формі через отвір у зубі розростаються малоболючі кровоточиві
поліпозні грануляції.
Лікування. При асептичному пульпіті
ясна навколо ураженого зуба змазують 5 % спиртовим розчином йоду або 2 - 4%
спиртовим розчином піоктаніну, всередину дають ацетилсаліцилову кислоту або
натрію саліцилати.
При гнійному, гангренозному
і гранулематозному пульпітах хворий зуб видаляють (екстрагують).
Альвеолярний періодонтит
Альвеолярний
періодонтит (periodontitis alveolaris)
—
запалення м'яких тканин, що містяться між коренем зуба і стінкою альвеоли. Воно
буває асептичним або гнійним, з гострим або хронічним перебігом.
Рис.17.11. Альвеолярний періодонтит
Рис.17.12. Зубний камінь
Етіологія. Удари щелеп у ділянці
зубної альвеоли, перелом зуба при видаленні його, зубний камінь, рани ясен,
пульпіт, карієс, удари в зубну коронку, застрявання кормових часточок між
зубами та яснами, які травмують останні, інфекційні хвороби (ящур, виразковий
стоматит). Гнійний процес поширюється на пульпу, корінь зуба і кісткову
тканину, спричинюючи гнійний пульпіт і остеомієліт. Одонтогенний остеомієліт
поширюється на нижньощелепну кістку.
Клінічні ознаки.
Корм тварина приймає охоче,
але пережовує його одним боком щелепи — здоровим. Постукування по зубу, що
міститься в хворій альвеолі, для тварин болюче, особливо при гнійному
періодонтиті. Крім того, при гнійному періодонтиті спостерігають болюче
запалення ясен, скупчення кормових часточок між зубами й неприємний іхорозний
запах з ротової порожнини. У собак частіше, ніж у інших тварин, спостерігають
під'яснові абсцеси і фістули з виділенням іхорозного гною. У великої рогатої
худоби можливі переломи щелепних кісток.
Лікування. При асептичній формі видаляють сторонні тіла, що застряли в яснах, ротову порожнину промивають антисептичними розчинами, ясна навколо ураженого зуба змазують йод-гліцерином (1:3), при гнійній формі періодонтиту видаляють зуб.
2. Запалення
лобної пазухи
Запалення
лобної пазухи називається фронтит (frontitis).
Спостерігається у всіх
свійських тварин, частіше у великої рогатої худоби і коней, собак. Механічні
травми, переохолодження, розпад злоякісних новоутворень ділянки черепа можуть
бути причиною фронтиту в будь-яких тварин.
Рис.17.13. Дренування лобної і
гайморової пазух після оперативного втручання
Клінічні ознаки. Однобічне витікання з
носової порожнини серозно-слизового або рідкого сморідного ексудату, що
посилюється при похилому положенні голови або кашлі. Виділень може і не бути,
якщо отвір з пазухи закривається запаленими тканинами або новоутворенням. При
перкусії лобної пазухи виявляють притуплений звук, а при пальпації — болючість,
коливання, якщо на цей час кістка стоншилась. Іноді розвивається кон'юнктивіт і
набрякають верхні повіки.
Прогноз обережний, оскільки можливі
ускладнення — менінгіт, абсцес мозку, карієс кісток черепа.
ВІДЕОФІЛЬМ ЗАХИСНИЙ КОМІРЕЦЬ ПРИ ХВОРОБАХ В ДІЛЯНЦІ ГОЛОВИ (ПОПЕРЕДЖЕННЯ РОЗЧОСІВ)
Лікування.
Після
інфільтраційної та провідникової анестезії (блокують лобний і підблоковий
нерви) здійснюють трепанацію лобної пазухи, видаляють вміст її іригацією теплим
антисептичним розчином. Новоутворення і фунгозну грануляційну тканину видаляють
скальпелем, кюреткою з наступним припіканням. У разі скупчення гнійного
ексудату у верхньощелепній пазусі її також трепанують. У великої рогатої худоби
лобна і верхньощелепна пазухи не сполучаються. Подальше лікування полягає у
періодичній іригації порожнин теплим антисептичним розчином до видужання.
3. Запалення
верхньощелепної (гайморової) пазухи
Запалення
верхньощелепної (гайморової) пазухи називається гайморит (highmoritis).
Воно аналогічне
запаленню лобної пазухи. Хворіють переважно старі коні та велика рогата худоба
внаслідок карієсу зуба або перелому верхньощелепної, інших кісток, а також при
таких хворобах, як актиномікоз, новоутворення.
Патогенез
аналогічний фронтиту.
Клінічні ознаки.
Від зазначених при
запаленні лобної пазухи відрізняються тільки розміщенням осередку ураження і
утрудненим пережовуванням корму. Крім цього, при накопиченні гнійного ексудату
пазуха розширюється, деформується, стінки її стоншуються і випинаються назовні.
Прогноз на початку захворювання —
сприятливий. У запущених випадках і в разі переходу процесу в хронічну форму
(можливі розвиток карієсу кісток і прогресуюче схуднення тварини) прогноз
обережний.
Лікування. Роблять трепанацію
верхньощелепної пазухи. У коней потрібно трепанувати обидві камери пазухи (аборальну
і оральну). Після трепанації й евакуації ексудату лікування таке саме, як при
фронтиті.
4. Механічні ушкодження
рогів
Механічні ушкодження рогів (contusio cornus) у жуйних тварин можуть бути у вигляді відокремлення рогового чохла від рогового відростка, зривання рогового чохла і переломів.
Травми рогів частіше виникають унаслідок защемлення рога між дошками, колодами або металевими предметами, необережного звільнення защемленого рога за допомогою ломика або кола, перетирання рога ланцюгом під час утримання тварини на прив'язі за роги, рідше — від удару рогом при падінні тварини, невмілого повалення тварин.
Рис.17.14. Травма рогу
Клінічні ознаки.
При відокремленні рогового
чохла від рогового відростка тварина опускає голову, нахиляючи її у бік
травмованого рога. При пальпації ріг стає болючим і гарячим на дотик. Біля
основи рога незабаром (2-3 дні) з'являється гнійний ексудат, роговий чохол стає
рухомим і вільно знімається. Зривання рогового чохла з рогового відростка
зумовлює кровотечу; м'які тканини рога місцями бувають зірваними до кістки. При
тріщинах рогового відростка роговий чохол зберігається, але тварина виявляє
неспокій під час тримання її за роги та перкусії ушкодженого рога.
Перелом рогового відростка
встановлюють за рухомістю рога. Похитування і перкусія ушкодженого рога
викликають болючість. Перелом рогового відростка часто супроводжується
ушкодженням слизової оболонки синуса рога і кровотечею в лобну пазуху, а через
неї — в носову порожнину, зумовлюючи при цьому однобічну кровотечу з носа.
У разі повного перелому
біля основи рогового відростка ріг звисає, тримаючись на тканинах вінчика рога,
або повністю відокремлюється. У цих випадках можлива значна кровотеча як з
носа, так і з оголеного місця перелому.
Прогноз. При переломах біля основи
рога, коли можливий розвиток фронтиту, менінгіту та інших ускладнень, прогноз
обережний, в інших випадках ушкодження рога — сприятливий.
Лікування. При відокремленні рогового чохла його видаляють.
На оголений роговий відросток накладають вісімко- або валикоподібну пов'язку з
рідкою маззю Вишневського, емульсією стрептоциду, маззю з антибіотиків або
дьогтем. Зверху пов'язку бажано обробити одним із антисептичних аерозольних
засобів, перев'язку роблять через 5-6 днів. При закритих переломах рогового
відростка в ділянці верхівки або середини його фіксують дерев'яними чи
металевими шинами. Якщо роговий відросток переломився біля основи, ріг
ампутують.
ВІДЕОФІЛЬМ: ОБПИЛЮВАННЯ РОГУ У КОРОВИ ДРОТЯНОЮ ПИЛКОЮ
5. Гематома вушної раковини
і запалення вуха
Гематома вушної раковини
називається отематомою та розвивається внаслідок різних механічних
ушкоджень (защемлення, стискання, удари, смоктання у телят, укуси у собак,
канібалізм у свиней та ін.). Запалення вуха називається отитом та буває
зовнішнім, середнім і внутрішнім.
Рис.17.15. Гематома вушної
раковини (отематома)
Запалення зовнішнього вуха виникає в разі скупчення й розкладання вушної сірки, екземи вуха, потрапляння у вухо інфікованих предметів і паразитів. Запалення середнього і внутрішнього вуха виникає як ускладнення при запаленні зовнішнього вуха, а також унаслідок тяжких травм у ділянці скроневої кістки.
ВІДЕОФІЛЬМ: ЛИЧИНКА МУХИ У СЛУХОВОМУ ПРОХОДІ
Гнійне запалення середнього вуха у
свиней виникає як ускладнення при гнійних ринітах і фарингітах, причиною яких є
різке охолодження тварин, вогкість у приміщеннях та насичення повітря аміаком.
Рис. 17.15. Діагностика отитів
Клінічні ознаки.
При ушкодженні артерій вуха
на зовнішній або внутрішній (частіше) поверхні вушної раковини з'являється
болюча флуктуюча припухлість. Тварина опускає голову донизу і схиляє у бік
хворого вуха. Запалення зовнішнього вуха супроводжується гіперемією видозміненої
шкіри, що вистилає слуховий хід, і барабанної перетинки, слуховий хід
заповнюється ексудатом. Наявність паразитів спричинює подразнення стінок
слухового ходу, внаслідок чого тварина трясе головою, розчухує вухо, робить
манежні (по колу) рухи, нахиляючи голову в бік хворого вуха. Наявність
сторонніх предметів спричинює сильне подразнення, яке призводить до запалення
зовнішнього вуха — тварини трясуть головою, вухами, розчухують вухо. Рух комах
і паразитів у слуховому ході зумовлює сильний неспокій, який у великої рогатої
худоби і собак нагадує неспокій, що спостерігається при сказі. Іноді тварини
роблять манежні рухи. Під час огляду зовнішнього слуховою ходу (отоскопія)
виявляють сторонній предмет.
Рис.17.16. Свербіж при отиті
Рис.17.17. Хронічний зовнішній отит
При гнійному запаленні
зовнішнього вуха слуховий хід заповнюється липким гнійним ексудатом з
неприємним запахом, який, виділяючись назовні, склеює волосся на внутрішній
поверхні вушної раковини. Характерною ознакою запалення зовнішнього слухового
ходу є плеск ексудату, що прослуховується при пальпаторному дослідженні.
При катаральному запаленні
середнього і внутрішнього вуха виникає сильний біль при пальпації. Тварина
нахиляє голову в бік хворого вуха, втрачає апетит.
При гнійному запаленні
середнього і внутрішнього вуха загальний стан тварини пригнічений, температура
тіла підвищена, дихання утруднене внаслідок риніту і фарингіту, з'являються
ознаки паралічу лицевого нерва; тварина втрачає рівновагу, під час руху
хитається, падає або прямує вперед, іноді робить манежні рухи. При ураженні
обох вух тварина під час руху хитає головою. Часто хворі лежать на одному боці,
при повертанні їх на другий бік вони знову набувають попереднього положення.
У поросят гнійні маси
заповнюють усю барабанну порожнину, спричинюють карієс стінки кісткового міхура
з руйнуванням його і виходом гнійних мас у ділянку шийних м'язів. При
руйнуванні барабанної перетинки із зовнішнього слухового ходу витікає гнійний
ексудат.
Прогноз.
При гематомах вушної
раковини і запаленні середнього і внутрішнього вуха — обережний або
несприятливий, особливо у поросят, оскільки вони внаслідок цих захворювань
худнуть, відстають у рості. Якщо отит ускладнюється менінгітом, сепсисом,
тварини можуть загинути.
Лікування.
При
гематомах вуха не раніше як через 4-5 днів після появи припухлості роблять
розріз. Вміст порожнини видаляють, а відшаровану шкіру наскрізним вузловим швом
з валиками скріплюють з хрящем вушної раковини, що запобігає появі повторної
гематоми. Накладають пов'язку, собакам — комірець. При запаленні зовнішнього вуха
ретельно очищають і обробляють слуховий хід 3 % розчином пероксиду водню або
питної соди, калію перманганатом (1 : 1000), етакридину лактатом (1 : 5000)
тощо. Потім у слуховий хід вводять краплі антибіотиків (пеніциліну,
стрептоміцину та ін.), йод-гліцерину, камфорної олії та інших антисептичних засобів. Зменшує біль
застосування у слуховий хід 3 % розчину новокаїну на гліцерині або 1 % розчину
дикаїну. Сторонні предмети вимивають теплою водою, краще з антисептичною
речовиною (через шприц Жане, зі спринцівки), або захоплюють їх пінцетом. Проти
паразитів застосовують 2 % розчин креоліну, 5 % розчин гексахлорану на
риб'ячому жирі; використовують інші акарицидні препарати. Для видалення
сірчаних пробок їх спочатку розм'якшують камфорною чи вазеліновою олією, а
потім (через 1-2 дні) вухо промивають теплим 2 % розчином питної соди.
1. Яка будова зуба? 2. Які ознаки ножицеподібних зубів? 3. Яке лікування застосовують
при ненормальному стиранні зубів? 4. Що таке карієс зубів? 5. Що таке пульпіт?
6. Що таке альвеолярний періодонтит? 7.
Як називається запалення лобної пазухи та які його причини? 8.
Як називається запалення верхньощелепової пазухи та які його причини? 9.
У якому вигляді можуть бути механічні ушкодження рогів у
жуйних тварин? 10. Як називається гематома вушної раковини та які
причини її виникнення? 11. Як називається запалення вуха та які є види
цього запалення? 12.
Яке лікування використовують при
гематомі вушної раковини? 13. Яке лікування використовують при отиті?
Немає коментарів:
Дописати коментар